Максим Степовий «Повсталий степ»

Досі степ гуде луною
Грізний брязкіт сталі.
А над степом клич “за Волю!”
В бій веде повсталих.
Не за славу – за свободу,
Не на смерть, а в Ирій
Йшли сини свого народу –
Молоді та щирі.
Всі за батьком отаманом –
На багнет “червоних”!
Вкриє поле кров тиранів
Залунають дзвони.
Але ворог йшов стіною.
Звір той не втомився
Степ багрянів під ходою
У крові втопився.
За спиною хата рідна –
Ворогу не взяти.
Та у серці Україну
Не закриють ґрати.
Громом вдарив долі постріл:
“Брати, прощавайте
як до волі доживете
від мене вітайте”.
Спи спокійно, отамане,
Спи і не турбуйся
Вже і куля не дістане,
Коні не спіткнуться.
Спи спокійно, батьку рідний,
Ми не підведемо,
Пройдемося по Вкраїні
Ворога доб’ємо.