Реформа ЗСУ
Бойовий склад частин Сухопутних військ Збройних Сил України розподілять за функціональним призначенням на сили негайного реагування, сили нарощування та сили резерву.
Досвід АТО, ООС та умови проведення «гібридної війни» обумовили необхідність уточнення бойового складу та напрямів розвитку родів військ до 2020 року.
Так, розвиток механізованих і танкових військ передбачає:
- поетапне нарощування кількості підрозділів та чисельності особового складу;
- уніфікацію структури і чисельності бойових частин;
- підвищення спроможностей механізованих бригад за рахунок збільшення питомої частки артилерійських підрозділів;
- відновлення та модернізацію інуючого озброєння та військової техніки;
- заміну застарілих ПТРК «Метис» на сучасні зразки вітчизняного виробництва «Стугна-П» та «Корсар», з передачею перших до бригад територіальної оборони;
- закупівлю БТР-4Е та машин на їх базі: командирських БТР-4К, санітарних БММ-4С та ремонтно-евакуаційних БРЕМ-4РМ;
- ремонт з доробкою на держпідприємствах бронетанкового озброєння з покращеними характеристиками: Т-64БВ, БРДМ-2Л1;
- розробку та закупівлю сучасних комплекснів тренажерів Т-64, БМП-2, БТР-4;
- поетапне переоснащення автомобільної техніки частин на нові зразки типу: Богдан, КрАЗ, МАЗ.
Розвиток ракетних військ і артилерії передбачає:
- перетворення РВіА у сучасну високоінтелектуальну розвідувально-ударну вогневу систему;
- удосконалення системи управління, впровадження АСУ в усіх ланках, починаючи з «низу» - взвод, батарея;
- початок переходу ствольної артилерії калібру 152-мм на 155-мм, за рахунок оснащення самохідними гаубицями на колісному ходу (типу «Богдана») вітчизняного виробництва;
- модернізацію РСЗВ «Град», «Ураган», «Смерч», САУ 2С1, ПТРК «Штурм-С»;
- оснащення високоточною зброєю та боєприпасами;
- укомплектування сучасними засобами артилерійської розвідки, зокрема РЛС контрбатарейної боротьби ближньої та дальньої дії (як іноземного так і вітчизняного виробництва);
- розвиток розвідувально-ударних комплексів, розширення їх можливостей, поступовий перехід від окремих комплексів до комплексах системи розвідки та ураження в межах єдиного інформаційного простору.
Що стосується військ протиповітряної оборони Сухопутних військ (про це ми писали тут):
- вдосконалення системи управління військами та вогнем;
- підвищення ефективності системи розвідки та оповіщення про повітряного противника;
- переформувати чотири групи бойового управління оперативних командувань в командні пункти ППО ОК та створити командний пункт ППО СВ;
- сформувати нові зенітні ракетні полки, радіотехнічні батальйони в кожному оперативному командуванні;
- провести модернізацію та оновлення 100% парку радіолокаційної техніки військ ППО новии РЛС і трикоординатними РЛС з цифровими антенними решітками, що збільшить дальню межу зони виявлення;
- завершити модернізацію ЗРК «Оса-АКМ», ЗСУ-23-4 «Шилка», ПЗРК «Ігла», «Ігла-1».
Розвиток армійської авіації передбачає:
- закупівлю сучасної авіаційної техніки;
- модернізацію наявної авіаційної техніки шляхом встановлення приладів нічного бачення, комплексу наведення керованих протитанкових ракет за допомогою лазерного маркування цілей на вертольоти Мі-24, Мі-8;
- укомплектування модернізованими вертольотами Ми-2МСБ та МСБ-2 для забезпечення підготовки льотного складу, пошуку та рятування, медичної евакуації;
- створення Центру бойової підготовки армійської авіації з тренажерними комплексами вертольотів Мі-24ПУ, Мі-8, Мі-2 та групи бойового управління (передового авіаційного навідника);
- удосконалення тактичних прийомів застосування вертольотів.
Щодо розвідувальних частин та підрозділів передбачається:
- уніфікація та удосконалення організаційно-штатної структури;
- закупівля сучасних зразків технічної розвідки для ведення оптико-електронної та повітряної розвідки за допомогою БпЛА;
- відновлення та модернізація існуючих засобів розвідки;
- збільшення дальності розвідки за рахунок новітніх технічних засобів;
- досягнення ефективності комплексного ведення розвідки за рахунок формування геопросторової розвідки;
- підвищення якості ведення інформаційно-аналітичної роботи органами військового управління;
- підвищення рівня підготовки фахівців радіоелектронної розвідки.
Розвиток військових частин оперативного забезпечення передбачає:
- формування окремого вузла РЕБ та картографічної частини ОК, а також розрахунково-аналітичної станції;
- переформування окремої роти РЕБ в окремий батальйон РЕБ;
- переоснащення частин та підрозділів РЕБ сучасними засобами радіоелектронної боротьби;
- укомплектування грки розмінування військових частин сучасними засобами захисту та пошуку вибухонебезпечних предметів;
- введення до шатів механізованих, танкових бригад розрахунково-аналітичних груп та їх укомплектування інформаційними табло ІТ-9 для висвітлення інформації про радіаційну обстановку;
- поетапне переозброєння вогнеметних підрозділів механізованих та мотопіхотних бригад вогнеметами вітчизняного виробництва;
- забезпечення захисту баз (арсеналів) та артилерійських частин від БпЛА.
https://www.ukrmilitary.com/2018/12/ukrainian-army-2020.html
Сухопутні війська Збройних Сил України
Армія — це втілення національної гідності народу. Тільки міць збройних сил надає країні ваги на міжнародному рівні.
Половина бойового складу Збройних Сил України — це Сухопутні війська. Сьогодні, базуючись саме на Сухопутних військах, в державі створюється сучасна модель Збройних Сил України — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ, спроможних виконувати покладені на них завдання у будь-яких умовах.
Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних Сил незалежної Української держави. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функціональних завдань як у мирний, так і у воєнний час, що успішно демонструють військові частини та підрозділи Сухопутних військ під час участі у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Майже за 3 роки ведення бойових дій за особисту мужність та героїзм 18 військовослужбовців Збройних Сил України удостоєні високого звання «Герой України», 13 з них — представники Сухопутних військ Збройних Сил України.
Сучасні Сухопутні війська Збройних Сил України — це міцний моноліт механізованих і танкових військ, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, частин і підрозділів протиповітряної оборони, спеціальних військ, частин та установ технічного та тилового забезпечення.
Роди військ Сухопутних військ Збройних Сил України
Механізовані, танкові війська, що складають основу Сухопутних військ Збройних Сил України призначенні для утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиттю ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захопленню важливих районів, рубежів і об’єктів, для дій у складі морських та повітряних десантів. До складу механізованих і танкових військ входять механізовані та танкові бригади. На озброєнні механізованих та танкових військ знаходяться танки Т-64, Т-80; бронетранспортери БТР-70, БТР-80; бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, інші зразки озброєння.
Ракетні війська і артилерія — головний засіб вогневого ураження противника в Сухопутних військах. Ракетні війська і артилерія призначені для ураження засобів масового ураження противника, елементів системи високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на посадкових майданчиках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань. В бойових операціях вони виконують переважну більшість завдань вогневого ураження противника.
До складу ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України входять військові частини тактичних ракет, військові частини реактивної, гаубичної, гарматної та протитанкової артилерії, а також артилерійської розвідки.
На озброєнні військових частин і підрозділів ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України знаходяться: ракетні комплекси тактичних ракет «Точка», реактивні системи залпового вогню типу «Смерч», «Ураган», «Град», самохідні гармати «Піон», «Геоцинт-С», «Мста-С», «Нона-С», самохідні гаубиці «Акація», «Гвоздика», причіпні гармати «Геоцинт-Б», «Мста-Б», Д-30, протитанковий ракетний комплекс «Штурм-С», та протитанкова гармата «Рапіра», комплекси командирських машин управління 1В12 (гусеничний) та 1В17 (колісний).
Основним завданням розвитку ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України є забезпечення відповідності структури, оснащеності та рівня готовності військових частин і підрозділів ракетних військ і артилерії до вимог сьогодення, поступове формування перспективного обрису ракетних військ і артилерії та втілення в життя головної ідеї розвитку ракетних військ і артилерії — створення розвідувально-вогневої системи, як основної складової єдиної бойової системи.
Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ — організаційно входять до складу загальновійськових з’єднань і частин та виконують завдання в єдиній системі протиповітряної оборони держави. Вони призначені для прикриття своїх військ та важливих об’єктів у всіх видах бойових дій (операціях), під час перегрупування (переміщення) та розташування військ на місці. Військові частини і підрозділи військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України беруть участь спільно з Повітряними Силами, іншими видами і родами військ Збройних Сил україни у завоюванні панування в повітрі, ведуть розвідку повітряного противника і оповіщають про нього свої війська, знищують зенітними ракетами і вогнем зенітної артилерії літаки, вертольоти, крилаті ракети і інші повітряні цілі; ведуть боротьбу зі засобами повітряної розвідки, повітряними десантами противника у польоті, у тому числі в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів РЕБ.
До складу військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України входять зенітні ракетні полки оперативних командувань, зенітні ракетні, зенітні ракетно-артилерійські, зенітні артилерійські та радіолокаційні підрозділи загальновійськових з’єднань та військових частин.
На озброєнні військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України перебувають зенітні ракетні комплекси «Оса-АКМ», «Стріла-10», зенітні гарматно-ракетні комплекси «Тунгуска», переносні зенітні ракетні комплекси «Ігла» та «Ігла-1», зенітні артилерійські комплекси «Шилка» та ЗУ 23-2, радіолокаційні станції та рухомі пункти управління.
Перспективами розвитку військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України передбачено розвиток системи управління, приведення у відповідність складу та структури військ визначеним завданням, вдосконалення форм і способів застосування та підготовки військ, створення нового та модернізація існуючого озброєння, нарощування спроможностей щодо виявлення й ураження засобів повітряного нападу противника.
Армійська авіація — грізна складова Сухопутних військ Збройних Сил України в сучасному бою, призначена для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника при обороні наших військ, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичний десант, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, евакуйовують поранений особовий склад та виконують інші важливі завдання. З’єднання та частини армійської авіації Сухопутних війсь України мають на озброєнні вертольоти типу Мі-8, Мі-24 та їх модифікації, які дозволяють виконувати всі завдання за призначенням. Вертолітники, серед яких багато ветеранів Афганістану, Югославії, інших локальних конфліктів, достойно справляються з покладеними на них повсякденними завданнями в зоні проведення антитерористичної операції, гідно представляють нашу країну у миротворчих операціях, демонструючи високий професійний вишкіл.
Спеціальні війська призначені для забезпечення бойової діяльності Сухопутних військ Збройних Сил України, які мають у своєму складі розвідувальні, інженерні, топографічні частини та підрозділи, військові частини зв’язку, радіохімічного та бактеріологічного захисту та радіоелектронної боротьби.
Військові частини тилу та озброєння Сухопутних військ Збройних Сил України вирішують завдання експлуатації військової техніки та озброєння, забезпечення військових частин основними видами матеріально-технічних засобів, забезпечення статутних умов життя та побуту військовослужбовців.
Організаційна структуру та склад Сухопутних військ Збройних Сил України:
Миротворча діяльність Сухопутних військ Збройних Сил України
Підтримання міжнародного миру і безпеки є одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. Участь у міжнародних миротворчих операціях стала одним з важливих зовнішньополітичних здобутків нашої держави.
Сухопутні війська Збройних Сил України ведуть активну миротворчу діяльність, яка була розпочата у 1992 році.
Основними напрямками миротворчої діяльності Сухопутних військ є:
військове співробітництво,
організація та проведення багатонаціональних навчань,
участь визначених підрозділів (персоналу) в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
У 2016 році за участю військовослужбовців Сухопутних військ було проведено 154 заходи військового співробітництва. Це візити іноземних представників до військових частин (установ) Сухопутних військ Збройних Сил України, робочі зустрічі представників Сухопутних військ з іноземними делегаціями, технічні інспекції багатонаціональними інспекційними групами, засідання робочих груп, курсова підготовка військовослужбовців Сухопутних військ в Україні та за кордоном, участь у конференціях, семінарах, форумах, міжнародних музичних фестивалях та ін.
Близько 1400 військовослужбовців Сухопутних військ Збройних Сил України у 2016 році прийняли участь у наступних багатонаціональних навчаннях на території Україні та за кордоном: українсько-американському командно-штабному навчанні (із залученням військ) Репід Трайдент — 2016″ (Україна), багатонаціональному навчанні «Спрінг Сторм» (Естонська Республіка), багатонаціональному протитанковому тактичному навчанні «Хантер — 2016» " (Литва), багатонаціональному навчанні батальйонного рівня «Комбайн Резолв» (ФРН), командно-штабному навчанні «МІЛЕКС—16» (Греція), батальйонному тактичному навчанні «Айрон Вульф — 2016» " (Литва), багатонаціональному командно-штабному навчанні «Сейбер Гардіан — 2016» (Румунія).
У 2016 році військовослужбовців Сухопутних військ приймали участь у багатонаціональному командно-штабному навчанні із залученням військ «Світла лавина — 2016» (Румунія), багатонаціональному командно-штабному навчанні «REGEX— 2016» (Боснія і Герцеговина), багатонаціональному батальйонному тактичному навчанні «Айрон Сворд — 2016» (Литва).
450 військовослужбовців та 171 одиниця озброєння та військової техніки, з них 14 вертольотів, були залучені до участі у національному контингенті в Косово, Республіка Сербія; 18 окремому вертолітного загоні Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго та 56 окремому вертолітному загоні Місії ООН у Ліберії.
Довідково:
Національний контингент в Косово, Республіка Сербія (ротація 2016 року) формувався на базі військової частини, м. Новоград-Волинський Житомирської обл., командир контингенту — підполковник Красько С.Г.
Суспільно-політична обстановка в районах виконання завдань за призначенням національного контингенту в цілому залишається стабільною. Безпосередніх загроз військовослужбовцям українського національного контингенту на поточний момент не виявлено.
Склад контингенту: о/с — 40 в/сл.,( із них 17 офіцерів), ОВТ — 18 од.
56 окремий вертолітний загін Місії ООН у Ліберії (ротація 2016 року) формувався на військової частини, м. Броди Львівської обл., командир — полковник Розенберг Р.В.
Безпекова ситуація довкола місця розташування контингенту у Ліберії залишається стабільною. Безпосередньої загрози безпеці особового складу загону не виявлено.
Склад контингенту: о/с — 105 в/сл., (із них: 59 офіцери), вертольоти — 3 од.(Мі-8 — 3 од.), ОВТ — 37 од.
18 окремий вертолітний загін Місії ООН у ДР Конго (ротація 2016 року) формувався на базі військової частини, смт. Новий Калинів Львівської обл., командир загону — полковник Вербельчук Ю.В.
Безпекова ситуація в північно-східному регіоні Демократичної Республіки Конго залишається напруженою, зі збереженням негативної динаміки розвитку подій. При цьому, основним дестабілізуючим чинником залишається діяльність груп незаконних збройних формувань на території провінцій Північне Ківу, Південне Ківу і Орієнтале.
Безпосередньої загрози безпеці особового складу контингенту в місцях дислокації (базових таборах) немає.
Склад контингенту: о/с — 250 в/сл., (із них: 127 офіцери), вертольоти Мі-24 — 4 од., Мі-8 — 4 од., ОВТ — 56 од.
Заходи миротворчої діяльності, в яких приймали участь військовослужбовці Сухопутних військ Збройних Сил України сприяли:
розвитку та зміцненню багатонаціонального співробітництва;
налагодженню дружніх стосунків між військовослужбовцями Збройних Сил України та інших країн;
підвищенню рівня взаємосумісності підрозділів та штабів Збройних Сил України, держав-членів і партнерів НАТО;
розвитку та підвищенню рівня оперативних спроможностей Збройних Сил України до стандартів НАТО;
підвищенню професійного рівня військовослужбовців.
Також, заходи миротворчої діяльності допомогли отриманню військовослужбовцями тих навичок та умінь, що знадобились ним при виконанні бойових завдань під час участі в антитерористичної операції на Сході України.
За значний внесок в обороноздатність країни указом Президента України Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від
18 жовтня 1997 року встановлено професійне свято — День Сухопутних військ Збройних Сил України, яке відзначається щорічно 12 грудня.
Повітряні Сили Збройних Сил України
Сьогодні Повітряні Сили забезпечують виконання визначених завдань, зокрема щодо стримування, у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, збройної агресії проти України з повітря, прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ від ударів засобів повітряного нападу та ураження військ і об’єктів противника.
Для більш ефективного використання сил і засобів було здійснено передислокацію авіації, висування підрозділів зенітних ракетних і радіотехнічних військ Повітряних Сил Збройних Сил України до нових районів бойового призначення.
У рамках визначених завдань Повітряними Силами здійснено нарощування системи управління військами з використанням захищених та рухомих пунктів управління, радіолокаційного поля за рахунок розгортання станцій в районах бойового призначення, авіаційного та зенітного ракетного прикриття важливих державних об’єктів та угруповань військ.
— Виконуючи Мінські домовленості, у проведенні антитерористичної операції бойова авіація на даний час не застосовується. Однак, визначеним складом сил та засобів екіпажі літаків МіГ-29 та Су-27 щодоби несуть бойове чергування з протиповітряної оборони держави.
Натомість транспортна авіація виконує низку завдань з перевезення особового складу та військового майна.
Ураховуючи проблемні питання, які виникли під час АТО, у Повітряних Силах проводяться відповідні заходи, деякі з них вже впроваджуються в життя. Передусім, це обладнання літальних апаратів модернізованими засобами захисту від наземних засобів ураження, взяття на озброєння Повітряних Сил сучасних безпілотних літальних апаратів, достатньої кількості керованих авіаційних засобів ураження, а також оновлення та модернізація парку авіаційної техніки та озброєння.
Основні завдання, які сьогодні стоять перед Повітряними Силами, це є передусім забезпечення необхідного рівня бойової готовності авіаційних військових частин, військових частин зенітних ракетних, радіотехнічних та спеціальних військ, , підготовки льотного складу до виконання завдань за призначенням вдень та вночі, у простих і складних метеоумовах, забезпечення сил, задіяних в АТО авіаційна підтримка, повітряні перевезення військ та вантажів.
Бойові обслуги авіаційних, зенітних ракетних та радіотехнічних підрозділів несуть бойове чергування, здійснюють контроль за перельотами повітряних суден через державний кордон з семи країнами світу, зона відповідальності при цьому складає близько семи тисяч кілометрів повітряного кордону України.
З цією метою до бойового чергування з протиповітряної оборони щоденно залучаються понад 4 500 чоловік особового складу та близько 450 одиниць озброєння і військової техніки.
За перше півріччя 2017 року було супроводжено близько 182 тисяч повітряних цілей, що в середньому складає близько 8000 цілей за добу та зафіксовано понад 7700 тисяч порушень порядку використання повітряного простору України, 5 з яких — порушення перетину державного кордону України. Загальна чисельність Повітряних Сил складає близько 50 тисяч.
На озброєнні Повітряних Сил знаходяться літаки МІГ-29, Су-27, Су-25, Су-24, Су-24МР, Л-39, Іл-76, Ан-26, Ан-24, Ан-30, Ту-134, вертольоти Мі-8, Мі-9, зенітні ракетні комплекси С-300 та «Бук» різних модифікацій.
Підготовка фахівців для Повітряних Сил здійснюється в одному з провідних навчальних закладів Збройних Сил України — Харківському Національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Повітряні Сили Збройних Сил України очолювали командувачі:
генерал-полковник ТОРОПЧИН А. Я. — у 2004 — 2007 р.р.;
генерал-полковник РУСНАК І. С. — у 2007 — 2010 р.р.;
генерал-полковник ОНИЩЕНКО С. І. — у 2010 — 2012 р.р.;
генерал-полковник БАЙДАК Ю. А. — у 2012 — 2015 р.р.;
генерал-полковник ДРОЗДОВ С.С. — з 2015 року.
Реформа ЗСУ
Бойовий склад частин Сухопутних військ Збройних Сил України розподілять за функціональним призначенням на сили негайного реагування, сили нарощування та сили резерву.
Досвід АТО, ООС та умови проведення «гібридної війни» обумовили необхідність уточнення бойового складу та напрямів розвитку родів військ до 2020 року.
Так, розвиток механізованих і танкових військ передбачає:
- поетапне нарощування кількості підрозділів та чисельності особового складу;
- уніфікацію структури і чисельності бойових частин;
- підвищення спроможностей механізованих бригад за рахунок збільшення питомої частки артилерійських підрозділів;
- відновлення та модернізацію інуючого озброєння та військової техніки;
- заміну застарілих ПТРК «Метис» на сучасні зразки вітчизняного виробництва «Стугна-П» та «Корсар», з передачею перших до бригад територіальної оборони;
- закупівлю БТР-4Е та машин на їх базі: командирських БТР-4К, санітарних БММ-4С та ремонтно-евакуаційних БРЕМ-4РМ;
- ремонт з доробкою на держпідприємствах бронетанкового озброєння з покращеними характеристиками: Т-64БВ, БРДМ-2Л1;
- розробку та закупівлю сучасних комплекснів тренажерів Т-64, БМП-2, БТР-4;
- поетапне переоснащення автомобільної техніки частин на нові зразки типу: Богдан, КрАЗ, МАЗ.
Розвиток ракетних військ і артилерії передбачає:
- перетворення РВіА у сучасну високоінтелектуальну розвідувально-ударну вогневу систему;
- удосконалення системи управління, впровадження АСУ в усіх ланках, починаючи з «низу» - взвод, батарея;
- початок переходу ствольної артилерії калібру 152-мм на 155-мм, за рахунок оснащення самохідними гаубицями на колісному ходу (типу «Богдана») вітчизняного виробництва;
- модернізацію РСЗВ «Град», «Ураган», «Смерч», САУ 2С1, ПТРК «Штурм-С»;
- оснащення високоточною зброєю та боєприпасами;
- укомплектування сучасними засобами артилерійської розвідки, зокрема РЛС контрбатарейної боротьби ближньої та дальньої дії (як іноземного так і вітчизняного виробництва);
- розвиток розвідувально-ударних комплексів, розширення їх можливостей, поступовий перехід від окремих комплексів до комплексах системи розвідки та ураження в межах єдиного інформаційного простору.
Що стосується військ протиповітряної оборони Сухопутних військ (про це ми писали тут):
- вдосконалення системи управління військами та вогнем;
- підвищення ефективності системи розвідки та оповіщення про повітряного противника;
- переформувати чотири групи бойового управління оперативних командувань в командні пункти ППО ОК та створити командний пункт ППО СВ;
- сформувати нові зенітні ракетні полки, радіотехнічні батальйони в кожному оперативному командуванні;
- провести модернізацію та оновлення 100% парку радіолокаційної техніки військ ППО новии РЛС і трикоординатними РЛС з цифровими антенними решітками, що збільшить дальню межу зони виявлення;
- завершити модернізацію ЗРК «Оса-АКМ», ЗСУ-23-4 «Шилка», ПЗРК «Ігла», «Ігла-1».
Розвиток армійської авіації передбачає:
- закупівлю сучасної авіаційної техніки;
- модернізацію наявної авіаційної техніки шляхом встановлення приладів нічного бачення, комплексу наведення керованих протитанкових ракет за допомогою лазерного маркування цілей на вертольоти Мі-24, Мі-8;
- укомплектування модернізованими вертольотами Ми-2МСБ та МСБ-2 для забезпечення підготовки льотного складу, пошуку та рятування, медичної евакуації;
- створення Центру бойової підготовки армійської авіації з тренажерними комплексами вертольотів Мі-24ПУ, Мі-8, Мі-2 та групи бойового управління (передового авіаційного навідника);
- удосконалення тактичних прийомів застосування вертольотів.
Щодо розвідувальних частин та підрозділів передбачається:
- уніфікація та удосконалення організаційно-штатної структури;
- закупівля сучасних зразків технічної розвідки для ведення оптико-електронної та повітряної розвідки за допомогою БпЛА;
- відновлення та модернізація існуючих засобів розвідки;
- збільшення дальності розвідки за рахунок новітніх технічних засобів;
- досягнення ефективності комплексного ведення розвідки за рахунок формування геопросторової розвідки;
- підвищення якості ведення інформаційно-аналітичної роботи органами військового управління;
- підвищення рівня підготовки фахівців радіоелектронної розвідки.
Розвиток військових частин оперативного забезпечення передбачає:
- формування окремого вузла РЕБ та картографічної частини ОК, а також розрахунково-аналітичної станції;
- переформування окремої роти РЕБ в окремий батальйон РЕБ;
- переоснащення частин та підрозділів РЕБ сучасними засобами радіоелектронної боротьби;
- укомплектування грки розмінування військових частин сучасними засобами захисту та пошуку вибухонебезпечних предметів;
- введення до шатів механізованих, танкових бригад розрахунково-аналітичних груп та їх укомплектування інформаційними табло ІТ-9 для висвітлення інформації про радіаційну обстановку;
- поетапне переозброєння вогнеметних підрозділів механізованих та мотопіхотних бригад вогнеметами вітчизняного виробництва;
- забезпечення захисту баз (арсеналів) та артилерійських частин від БпЛА.
https://www.ukrmilitary.com/2018/12/ukrainian-army-2020.html
Сухопутні війська Збройних Сил України
Армія — це втілення національної гідності народу. Тільки міць збройних сил надає країні ваги на міжнародному рівні.
Половина бойового складу Збройних Сил України — це Сухопутні війська. Сьогодні, базуючись саме на Сухопутних військах, в державі створюється сучасна модель Збройних Сил України — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ, спроможних виконувати покладені на них завдання у будь-яких умовах.
Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних Сил незалежної Української держави. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функціональних завдань як у мирний, так і у воєнний час, що успішно демонструють військові частини та підрозділи Сухопутних військ під час участі у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Майже за 3 роки ведення бойових дій за особисту мужність та героїзм 18 військовослужбовців Збройних Сил України удостоєні високого звання «Герой України», 13 з них — представники Сухопутних військ Збройних Сил України.
Сучасні Сухопутні війська Збройних Сил України — це міцний моноліт механізованих і танкових військ, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, частин і підрозділів протиповітряної оборони, спеціальних військ, частин та установ технічного та тилового забезпечення.
Роди військ Сухопутних військ Збройних Сил України
Механізовані, танкові війська, що складають основу Сухопутних військ Збройних Сил України призначенні для утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиттю ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захопленню важливих районів, рубежів і об’єктів, для дій у складі морських та повітряних десантів. До складу механізованих і танкових військ входять механізовані та танкові бригади. На озброєнні механізованих та танкових військ знаходяться танки Т-64, Т-80; бронетранспортери БТР-70, БТР-80; бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, інші зразки озброєння.
Ракетні війська і артилерія — головний засіб вогневого ураження противника в Сухопутних військах. Ракетні війська і артилерія призначені для ураження засобів масового ураження противника, елементів системи високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на посадкових майданчиках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань. В бойових операціях вони виконують переважну більшість завдань вогневого ураження противника.
До складу ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України входять військові частини тактичних ракет, військові частини реактивної, гаубичної, гарматної та протитанкової артилерії, а також артилерійської розвідки.
На озброєнні військових частин і підрозділів ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України знаходяться: ракетні комплекси тактичних ракет «Точка», реактивні системи залпового вогню типу «Смерч», «Ураган», «Град», самохідні гармати «Піон», «Геоцинт-С», «Мста-С», «Нона-С», самохідні гаубиці «Акація», «Гвоздика», причіпні гармати «Геоцинт-Б», «Мста-Б», Д-30, протитанковий ракетний комплекс «Штурм-С», та протитанкова гармата «Рапіра», комплекси командирських машин управління 1В12 (гусеничний) та 1В17 (колісний).
Основним завданням розвитку ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України є забезпечення відповідності структури, оснащеності та рівня готовності військових частин і підрозділів ракетних військ і артилерії до вимог сьогодення, поступове формування перспективного обрису ракетних військ і артилерії та втілення в життя головної ідеї розвитку ракетних військ і артилерії — створення розвідувально-вогневої системи, як основної складової єдиної бойової системи.
Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ — організаційно входять до складу загальновійськових з’єднань і частин та виконують завдання в єдиній системі протиповітряної оборони держави. Вони призначені для прикриття своїх військ та важливих об’єктів у всіх видах бойових дій (операціях), під час перегрупування (переміщення) та розташування військ на місці. Військові частини і підрозділи військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України беруть участь спільно з Повітряними Силами, іншими видами і родами військ Збройних Сил україни у завоюванні панування в повітрі, ведуть розвідку повітряного противника і оповіщають про нього свої війська, знищують зенітними ракетами і вогнем зенітної артилерії літаки, вертольоти, крилаті ракети і інші повітряні цілі; ведуть боротьбу зі засобами повітряної розвідки, повітряними десантами противника у польоті, у тому числі в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів РЕБ.
До складу військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України входять зенітні ракетні полки оперативних командувань, зенітні ракетні, зенітні ракетно-артилерійські, зенітні артилерійські та радіолокаційні підрозділи загальновійськових з’єднань та військових частин.
На озброєнні військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України перебувають зенітні ракетні комплекси «Оса-АКМ», «Стріла-10», зенітні гарматно-ракетні комплекси «Тунгуска», переносні зенітні ракетні комплекси «Ігла» та «Ігла-1», зенітні артилерійські комплекси «Шилка» та ЗУ 23-2, радіолокаційні станції та рухомі пункти управління.
Перспективами розвитку військ протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України передбачено розвиток системи управління, приведення у відповідність складу та структури військ визначеним завданням, вдосконалення форм і способів застосування та підготовки військ, створення нового та модернізація існуючого озброєння, нарощування спроможностей щодо виявлення й ураження засобів повітряного нападу противника.
Армійська авіація — грізна складова Сухопутних військ Збройних Сил України в сучасному бою, призначена для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника при обороні наших військ, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичний десант, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, евакуйовують поранений особовий склад та виконують інші важливі завдання. З’єднання та частини армійської авіації Сухопутних війсь України мають на озброєнні вертольоти типу Мі-8, Мі-24 та їх модифікації, які дозволяють виконувати всі завдання за призначенням. Вертолітники, серед яких багато ветеранів Афганістану, Югославії, інших локальних конфліктів, достойно справляються з покладеними на них повсякденними завданнями в зоні проведення антитерористичної операції, гідно представляють нашу країну у миротворчих операціях, демонструючи високий професійний вишкіл.
Спеціальні війська призначені для забезпечення бойової діяльності Сухопутних військ Збройних Сил України, які мають у своєму складі розвідувальні, інженерні, топографічні частини та підрозділи, військові частини зв’язку, радіохімічного та бактеріологічного захисту та радіоелектронної боротьби.
Військові частини тилу та озброєння Сухопутних військ Збройних Сил України вирішують завдання експлуатації військової техніки та озброєння, забезпечення військових частин основними видами матеріально-технічних засобів, забезпечення статутних умов життя та побуту військовослужбовців.
Організаційна структуру та склад Сухопутних військ Збройних Сил України:
Миротворча діяльність Сухопутних військ Збройних Сил України
Підтримання міжнародного миру і безпеки є одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. Участь у міжнародних миротворчих операціях стала одним з важливих зовнішньополітичних здобутків нашої держави.
Сухопутні війська Збройних Сил України ведуть активну миротворчу діяльність, яка була розпочата у 1992 році.
Основними напрямками миротворчої діяльності Сухопутних військ є:
військове співробітництво,
організація та проведення багатонаціональних навчань,
участь визначених підрозділів (персоналу) в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
У 2016 році за участю військовослужбовців Сухопутних військ було проведено 154 заходи військового співробітництва. Це візити іноземних представників до військових частин (установ) Сухопутних військ Збройних Сил України, робочі зустрічі представників Сухопутних військ з іноземними делегаціями, технічні інспекції багатонаціональними інспекційними групами, засідання робочих груп, курсова підготовка військовослужбовців Сухопутних військ в Україні та за кордоном, участь у конференціях, семінарах, форумах, міжнародних музичних фестивалях та ін.
Близько 1400 військовослужбовців Сухопутних військ Збройних Сил України у 2016 році прийняли участь у наступних багатонаціональних навчаннях на території Україні та за кордоном: українсько-американському командно-штабному навчанні (із залученням військ) Репід Трайдент — 2016″ (Україна), багатонаціональному навчанні «Спрінг Сторм» (Естонська Республіка), багатонаціональному протитанковому тактичному навчанні «Хантер — 2016» " (Литва), багатонаціональному навчанні батальйонного рівня «Комбайн Резолв» (ФРН), командно-штабному навчанні «МІЛЕКС—16» (Греція), батальйонному тактичному навчанні «Айрон Вульф — 2016» " (Литва), багатонаціональному командно-штабному навчанні «Сейбер Гардіан — 2016» (Румунія).
У 2016 році військовослужбовців Сухопутних військ приймали участь у багатонаціональному командно-штабному навчанні із залученням військ «Світла лавина — 2016» (Румунія), багатонаціональному командно-штабному навчанні «REGEX— 2016» (Боснія і Герцеговина), багатонаціональному батальйонному тактичному навчанні «Айрон Сворд — 2016» (Литва).
450 військовослужбовців та 171 одиниця озброєння та військової техніки, з них 14 вертольотів, були залучені до участі у національному контингенті в Косово, Республіка Сербія; 18 окремому вертолітного загоні Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго та 56 окремому вертолітному загоні Місії ООН у Ліберії.
Довідково:
Національний контингент в Косово, Республіка Сербія (ротація 2016 року) формувався на базі військової частини, м. Новоград-Волинський Житомирської обл., командир контингенту — підполковник Красько С.Г.
Суспільно-політична обстановка в районах виконання завдань за призначенням національного контингенту в цілому залишається стабільною. Безпосередніх загроз військовослужбовцям українського національного контингенту на поточний момент не виявлено.
Склад контингенту: о/с — 40 в/сл.,( із них 17 офіцерів), ОВТ — 18 од.
56 окремий вертолітний загін Місії ООН у Ліберії (ротація 2016 року) формувався на військової частини, м. Броди Львівської обл., командир — полковник Розенберг Р.В.
Безпекова ситуація довкола місця розташування контингенту у Ліберії залишається стабільною. Безпосередньої загрози безпеці особового складу загону не виявлено.
Склад контингенту: о/с — 105 в/сл., (із них: 59 офіцери), вертольоти — 3 од.(Мі-8 — 3 од.), ОВТ — 37 од.
18 окремий вертолітний загін Місії ООН у ДР Конго (ротація 2016 року) формувався на базі військової частини, смт. Новий Калинів Львівської обл., командир загону — полковник Вербельчук Ю.В.
Безпекова ситуація в північно-східному регіоні Демократичної Республіки Конго залишається напруженою, зі збереженням негативної динаміки розвитку подій. При цьому, основним дестабілізуючим чинником залишається діяльність груп незаконних збройних формувань на території провінцій Північне Ківу, Південне Ківу і Орієнтале.
Безпосередньої загрози безпеці особового складу контингенту в місцях дислокації (базових таборах) немає.
Склад контингенту: о/с — 250 в/сл., (із них: 127 офіцери), вертольоти Мі-24 — 4 од., Мі-8 — 4 од., ОВТ — 56 од.
Заходи миротворчої діяльності, в яких приймали участь військовослужбовці Сухопутних військ Збройних Сил України сприяли:
розвитку та зміцненню багатонаціонального співробітництва;
налагодженню дружніх стосунків між військовослужбовцями Збройних Сил України та інших країн;
підвищенню рівня взаємосумісності підрозділів та штабів Збройних Сил України, держав-членів і партнерів НАТО;
розвитку та підвищенню рівня оперативних спроможностей Збройних Сил України до стандартів НАТО;
підвищенню професійного рівня військовослужбовців.
Також, заходи миротворчої діяльності допомогли отриманню військовослужбовцями тих навичок та умінь, що знадобились ним при виконанні бойових завдань під час участі в антитерористичної операції на Сході України.
За значний внесок в обороноздатність країни указом Президента України Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від
18 жовтня 1997 року встановлено професійне свято — День Сухопутних військ Збройних Сил України, яке відзначається щорічно 12 грудня.
18 жовтня 1997 року встановлено професійне свято — День Сухопутних військ Збройних Сил України, яке відзначається щорічно 12 грудня.
Сьогодні Повітряні Сили забезпечують виконання визначених завдань, зокрема щодо стримування, у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, збройної агресії проти України з повітря, прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ від ударів засобів повітряного нападу та ураження військ і об’єктів противника.
Для більш ефективного використання сил і засобів було здійснено передислокацію авіації, висування підрозділів зенітних ракетних і радіотехнічних військ Повітряних Сил Збройних Сил України до нових районів бойового призначення.
У рамках визначених завдань Повітряними Силами здійснено нарощування системи управління військами з використанням захищених та рухомих пунктів управління, радіолокаційного поля за рахунок розгортання станцій в районах бойового призначення, авіаційного та зенітного ракетного прикриття важливих державних об’єктів та угруповань військ.
— Виконуючи Мінські домовленості, у проведенні антитерористичної операції бойова авіація на даний час не застосовується. Однак, визначеним складом сил та засобів екіпажі літаків МіГ-29 та Су-27 щодоби несуть бойове чергування з протиповітряної оборони держави.
Натомість транспортна авіація виконує низку завдань з перевезення особового складу та військового майна.
Ураховуючи проблемні питання, які виникли під час АТО, у Повітряних Силах проводяться відповідні заходи, деякі з них вже впроваджуються в життя. Передусім, це обладнання літальних апаратів модернізованими засобами захисту від наземних засобів ураження, взяття на озброєння Повітряних Сил сучасних безпілотних літальних апаратів, достатньої кількості керованих авіаційних засобів ураження, а також оновлення та модернізація парку авіаційної техніки та озброєння.
Основні завдання, які сьогодні стоять перед Повітряними Силами, це є передусім забезпечення необхідного рівня бойової готовності авіаційних військових частин, військових частин зенітних ракетних, радіотехнічних та спеціальних військ, , підготовки льотного складу до виконання завдань за призначенням вдень та вночі, у простих і складних метеоумовах, забезпечення сил, задіяних в АТО авіаційна підтримка, повітряні перевезення військ та вантажів.
Бойові обслуги авіаційних, зенітних ракетних та радіотехнічних підрозділів несуть бойове чергування, здійснюють контроль за перельотами повітряних суден через державний кордон з семи країнами світу, зона відповідальності при цьому складає близько семи тисяч кілометрів повітряного кордону України.
З цією метою до бойового чергування з протиповітряної оборони щоденно залучаються понад 4 500 чоловік особового складу та близько 450 одиниць озброєння і військової техніки.
За перше півріччя 2017 року було супроводжено близько 182 тисяч повітряних цілей, що в середньому складає близько 8000 цілей за добу та зафіксовано понад 7700 тисяч порушень порядку використання повітряного простору України, 5 з яких — порушення перетину державного кордону України. Загальна чисельність Повітряних Сил складає близько 50 тисяч.
На озброєнні Повітряних Сил знаходяться літаки МІГ-29, Су-27, Су-25, Су-24, Су-24МР, Л-39, Іл-76, Ан-26, Ан-24, Ан-30, Ту-134, вертольоти Мі-8, Мі-9, зенітні ракетні комплекси С-300 та «Бук» різних модифікацій.
Підготовка фахівців для Повітряних Сил здійснюється в одному з провідних навчальних закладів Збройних Сил України — Харківському Національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Повітряні Сили Збройних Сил України очолювали командувачі:
генерал-полковник ТОРОПЧИН А. Я. — у 2004 — 2007 р.р.;
генерал-полковник РУСНАК І. С. — у 2007 — 2010 р.р.;
генерал-полковник ОНИЩЕНКО С. І. — у 2010 — 2012 р.р.;
генерал-полковник БАЙДАК Ю. А. — у 2012 — 2015 р.р.;
генерал-полковник ДРОЗДОВ С.С. — з 2015 року.
Військово-Морські Сили Збройних Сил України
Україна — морська держава, і Військово-Морські Сили Збройних Сил України є основним інструментом її захисту з морського напрямку.
Військово-Морські Сили Збройних Сил України призначені для стримування або відсічі у взаємодії з іншими видами Збройних Сил, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами збройної агресії проти України з моря та на приморських напрямках.
Організаційно Військово-Морські Сили Збройних Сил України включають Командування Військово-Морських Сил ЗС України, військово-морські бази, надводні сили, морську авіацію, морську піхоту і артилерію, частини та підрозділи всебічного забезпечення, а також військові навчальні заклади.
Після окупації та анексії Кримського півострова Російською Федерацією Військово-Морські Сили опинилися у вкрай тяжкому становищі. Національний флот практично втратив понад 80% своїх активів і спроможностей, поніс значні кадрові, матеріальні та психологічні врати. Тому, серед інших, відновлення боєздатності стало головним завданням Командування ВМС після передислокації на материкову частину України.
З квітня 2014 року Військово-Морськими Силами у взаємодії з органами місцевої влади, правоохоронними структурами та патріотичними волонтерськими організаціями постійно проводиться комплекс стабілізаційних і консолідаційних заходів. Тоді, навесні 2014 року, рішучі дії флоту сприяли стабілізації обстановки в Одеській та Миколаївській областях.
Вдалося нейтралізувати реальну на той час загрозу розширення російської агресії на території півдня України, забезпечити ефективну протидію розповсюдженню сепаратистських рухів.
Одночасно було розпочато інтенсивну та кропітку роботу щодо відновлення та нарощування потенціалу ВМС та приведення його у відповідність до існуючих загроз з боку Російської Федерації.
У найкоротші терміни було відновлено і суттєво нарощено можливості морської піхоти та берегової артилерії. Вже з вересня 2014 року тактичні групи морської піхоти розпочали активну участь у проведенні антитерористичної операції на сході держави. Й до сьогодні до зони їх відповідальності належить один з найбільш важливих оперативних напрямків на півдні Донецької області в районі міста Маріуполь.
Відновлено реалізацію заходів з будівництва корабельного складу. Зокрема, зрушено з місця заморожені минулим керівництвом держави і збройних сил проекти будівництва багатоцільових корветів і протикорабельних ракетних комплексів, малих артилерійських броньованих катерів.
Активно розвивається військово-морське співробітництво з країнами членами — НАТО і ЄС. Зокрема, введено в практику систематичне проведення в північно-західній частині Чорного моря навчань типу «ПАСЕКС». Нових форм та практичного змісту набули традиційні українсько-американські навчання «Sea Breeze». Активізовано співпрацю з румунською, турецькою, болгарською та грузинською сторонами щодо створення багатонаціонального військово-морського з’єднання та його застосування у Чорному морі для виконання визначених завдань по контролю обстановки і реагування на кризові ситуації на морі, проведення спільних заходів бойової підготовки та обміну досвідом розвитку флотів, реагування на сучасні виклики та загрози європейській ті світовій безпеці.
Протягом 2016 року до виконання бойових завдань підготовлено 33 бойових кораблів (катерів) та суден забезпечення, 22 екіпажі морської авіації, шість військових частин артилерії та морської піхоти, дванадцять військових частин всебічного забезпечення.
За три роки до військових частин ВМС надійшло більше 200 основних зразків озброєння і військової техніки. Загалом вдалося досягти зростання рівня укомплектованості військових частин та підрозділів ВМС основними зразками озброєння і військової техніки майже на 40%.
За значної підтримки ОПК було відновлено більше 30 зразків ракетно-артилерійського озброєння, близько 400 одиниць озброєння і військової техніки. До військових частин додатково поставлено більше 1,5 тис. одиниць стрілецької зброї та оптичних приладів, у тому числі новітніх зразків та тих, які надійшли у якості міжнародної допомоги.
На сучасному етапі Згідно зі Стратегічним оборонним бюлетенем України однією з цілей оборонної реформи є відродження військово-морського потенціалу держави.
За результатами оборонної реформи військово-морські спроможності України мають бути нарощені до рівня, достатнього для забезпечення:
- оборони морського узбережжя Чорного і Азовського морів;
- недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав держави в її виключній (морській) економічній зоні;
- участі у міжнародних (спільних) операціях під проводом НАТО і ЄС;
- розвитку інфраструктури базування сил.
Конкретні заходи щодо виконання цих цілей на найближчу перспективу включені до Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року.
Для визначення заходів розвитку Військово-Морських Сил на довгострокову перспективу продовжується робота щодо вивчення досвіду розбудови національних флотів країн-партнерів.
У найближчій перспективі передбачається мати у складі ВМС ЗС України на Азовському морі берегову і морську компоненти сил.
До їх складу будуть входити морська піхота та берегова артилерія, а також корабельні з’єднання, які будуть сформовані за рахунок новітніх бойових катерів вітчизняного виробництва.
Сьогодні практично вирішено питання щодо створення інфраструктури, необхідної для дислокації та базування ВМС ЗС України на Азовському морі. Продовжується узгодження питань на рівні міністерств та відомств щодо передачі відповідних фондів до сфери управління Міністерства оборони України.
Україна — морська держава, і Військово-Морські Сили Збройних Сил України є основним інструментом її захисту з морського напрямку.
Військово-Морські Сили Збройних Сил України призначені для стримування або відсічі у взаємодії з іншими видами Збройних Сил, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами збройної агресії проти України з моря та на приморських напрямках.
Організаційно Військово-Морські Сили Збройних Сил України включають Командування Військово-Морських Сил ЗС України, військово-морські бази, надводні сили, морську авіацію, морську піхоту і артилерію, частини та підрозділи всебічного забезпечення, а також військові навчальні заклади.
Після окупації та анексії Кримського півострова Російською Федерацією Військово-Морські Сили опинилися у вкрай тяжкому становищі. Національний флот практично втратив понад 80% своїх активів і спроможностей, поніс значні кадрові, матеріальні та психологічні врати. Тому, серед інших, відновлення боєздатності стало головним завданням Командування ВМС після передислокації на материкову частину України.
З квітня 2014 року Військово-Морськими Силами у взаємодії з органами місцевої влади, правоохоронними структурами та патріотичними волонтерськими організаціями постійно проводиться комплекс стабілізаційних і консолідаційних заходів. Тоді, навесні 2014 року, рішучі дії флоту сприяли стабілізації обстановки в Одеській та Миколаївській областях.
Вдалося нейтралізувати реальну на той час загрозу розширення російської агресії на території півдня України, забезпечити ефективну протидію розповсюдженню сепаратистських рухів.
Одночасно було розпочато інтенсивну та кропітку роботу щодо відновлення та нарощування потенціалу ВМС та приведення його у відповідність до існуючих загроз з боку Російської Федерації.
У найкоротші терміни було відновлено і суттєво нарощено можливості морської піхоти та берегової артилерії. Вже з вересня 2014 року тактичні групи морської піхоти розпочали активну участь у проведенні антитерористичної операції на сході держави. Й до сьогодні до зони їх відповідальності належить один з найбільш важливих оперативних напрямків на півдні Донецької області в районі міста Маріуполь.
Відновлено реалізацію заходів з будівництва корабельного складу. Зокрема, зрушено з місця заморожені минулим керівництвом держави і збройних сил проекти будівництва багатоцільових корветів і протикорабельних ракетних комплексів, малих артилерійських броньованих катерів.
Активно розвивається військово-морське співробітництво з країнами членами — НАТО і ЄС. Зокрема, введено в практику систематичне проведення в північно-західній частині Чорного моря навчань типу «ПАСЕКС». Нових форм та практичного змісту набули традиційні українсько-американські навчання «Sea Breeze». Активізовано співпрацю з румунською, турецькою, болгарською та грузинською сторонами щодо створення багатонаціонального військово-морського з’єднання та його застосування у Чорному морі для виконання визначених завдань по контролю обстановки і реагування на кризові ситуації на морі, проведення спільних заходів бойової підготовки та обміну досвідом розвитку флотів, реагування на сучасні виклики та загрози європейській ті світовій безпеці.
Протягом 2016 року до виконання бойових завдань підготовлено 33 бойових кораблів (катерів) та суден забезпечення, 22 екіпажі морської авіації, шість військових частин артилерії та морської піхоти, дванадцять військових частин всебічного забезпечення.
За три роки до військових частин ВМС надійшло більше 200 основних зразків озброєння і військової техніки. Загалом вдалося досягти зростання рівня укомплектованості військових частин та підрозділів ВМС основними зразками озброєння і військової техніки майже на 40%.
За значної підтримки ОПК було відновлено більше 30 зразків ракетно-артилерійського озброєння, близько 400 одиниць озброєння і військової техніки. До військових частин додатково поставлено більше 1,5 тис. одиниць стрілецької зброї та оптичних приладів, у тому числі новітніх зразків та тих, які надійшли у якості міжнародної допомоги.
На сучасному етапі Згідно зі Стратегічним оборонним бюлетенем України однією з цілей оборонної реформи є відродження військово-морського потенціалу держави.
За результатами оборонної реформи військово-морські спроможності України мають бути нарощені до рівня, достатнього для забезпечення:
- оборони морського узбережжя Чорного і Азовського морів;
- недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав держави в її виключній (морській) економічній зоні;
- участі у міжнародних (спільних) операціях під проводом НАТО і ЄС;
- розвитку інфраструктури базування сил.
Конкретні заходи щодо виконання цих цілей на найближчу перспективу включені до Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року.
Для визначення заходів розвитку Військово-Морських Сил на довгострокову перспективу продовжується робота щодо вивчення досвіду розбудови національних флотів країн-партнерів.
У найближчій перспективі передбачається мати у складі ВМС ЗС України на Азовському морі берегову і морську компоненти сил.
До їх складу будуть входити морська піхота та берегова артилерія, а також корабельні з’єднання, які будуть сформовані за рахунок новітніх бойових катерів вітчизняного виробництва.
Сьогодні практично вирішено питання щодо створення інфраструктури, необхідної для дислокації та базування ВМС ЗС України на Азовському морі. Продовжується узгодження питань на рівні міністерств та відомств щодо передачі відповідних фондів до сфери управління Міністерства оборони України.
НАДВОДНІ СИЛИ
Надводні сили ВМС призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.
Надводні сили включають: дві бригади надводних кораблів, два дивізіони кораблів охорони і забезпечення, дивізіон пошуково-рятувальних суден. Флагманом Військово-Морських Сил ЗС України є фрегат «Гетьман Сагайдачний» (U130).
Після передислокації з Криму та Севастополя військовим морякам спільно з підприємствами військово-промислового комплексу довелося докласти значних зусиль для відновлення бойового ядра флоту. Незважаючи на численні організаційні, технічні, фінансові, кадрові та інші проблеми, за короткий проміжок часу вони відновили та наростили бойові спроможності надводних сил і приступили до виконання бойових завдань з викриття морської обстановки в зоні відповідальності, посилення охорони морської ділянки державного кордону України. У період до 2020 року уряд Сполучених Штатів пропонує передати Україні майно оборонного призначення та нові навігаційні комплекси.
Наприкінці 2016 року надводна компонента флоту вперше за багато років поповнилась новими бойовими одиницями. До складу ВМС ЗС України включені два малі броньовані артилерійські катери (типу «Гюрза») «Аккерман» і «Бердянськ».
Призначення таких маневрених і швидкісних катерів — охорона пунктів базування та портів, річкових та морських комунікацій у межах територіального моря, захист судноплавства на прикордонних річках, участь у пошуково-рятувальних операціях, у боротьбі з піратством, незаконною міграцією та контрабандою.
Продовжується будівництво ще чотирьох катерів цієї серії та 2 десантно-штурмових катерів типу «Кентавр» проекту 58181 за державними контрактами, які укладені з Міністерством оборони України у 2016 році.
Надводні сили ВМС призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.
Надводні сили включають: дві бригади надводних кораблів, два дивізіони кораблів охорони і забезпечення, дивізіон пошуково-рятувальних суден. Флагманом Військово-Морських Сил ЗС України є фрегат «Гетьман Сагайдачний» (U130).
Після передислокації з Криму та Севастополя військовим морякам спільно з підприємствами військово-промислового комплексу довелося докласти значних зусиль для відновлення бойового ядра флоту. Незважаючи на численні організаційні, технічні, фінансові, кадрові та інші проблеми, за короткий проміжок часу вони відновили та наростили бойові спроможності надводних сил і приступили до виконання бойових завдань з викриття морської обстановки в зоні відповідальності, посилення охорони морської ділянки державного кордону України. У період до 2020 року уряд Сполучених Штатів пропонує передати Україні майно оборонного призначення та нові навігаційні комплекси.
Наприкінці 2016 року надводна компонента флоту вперше за багато років поповнилась новими бойовими одиницями. До складу ВМС ЗС України включені два малі броньовані артилерійські катери (типу «Гюрза») «Аккерман» і «Бердянськ».
Призначення таких маневрених і швидкісних катерів — охорона пунктів базування та портів, річкових та морських комунікацій у межах територіального моря, захист судноплавства на прикордонних річках, участь у пошуково-рятувальних операціях, у боротьбі з піратством, незаконною міграцією та контрабандою.
Продовжується будівництво ще чотирьох катерів цієї серії та 2 десантно-штурмових катерів типу «Кентавр» проекту 58181 за державними контрактами, які укладені з Міністерством оборони України у 2016 році.
МОРСЬКА АВІАЦІЯ
Морська авіація організаційно зведена у морську авіаційну бригаду. Має на озброєнні літальні апарати наземного і корабельного базування та включає протичовнову, транспортну і пошуково-рятувальну компоненти.
Її основними завданнями є: вогнева підтримка дій сил (військ), ведення повітряної розвідки, транспортне забезпечення сил (військ), участь в аварійно-рятувальних та пошукових операціях.
З початком російської агресії проти України морські льотчики морської авіаційної бригади мужніми та рішучими діями в складних умовах обстановки зуміли провести успішну операцію по евакуації із заблокованого російськими окупаційними військами аеродрому літаків та гелікоптерів на материкову частину України до міста Миколаїв. На даний час морські авіатори постійно підвищують власний рівень підготовки та нарощують бойові спроможності щодо виконання завдань за призначенням.
Морська авіація організаційно зведена у морську авіаційну бригаду. Має на озброєнні літальні апарати наземного і корабельного базування та включає протичовнову, транспортну і пошуково-рятувальну компоненти.
Її основними завданнями є: вогнева підтримка дій сил (військ), ведення повітряної розвідки, транспортне забезпечення сил (військ), участь в аварійно-рятувальних та пошукових операціях.
З початком російської агресії проти України морські льотчики морської авіаційної бригади мужніми та рішучими діями в складних умовах обстановки зуміли провести успішну операцію по евакуації із заблокованого російськими окупаційними військами аеродрому літаків та гелікоптерів на материкову частину України до міста Миколаїв. На даний час морські авіатори постійно підвищують власний рівень підготовки та нарощують бойові спроможності щодо виконання завдань за призначенням.
МОРСЬКА ПІХОТА
Елітою національних Військово-Морських Сил є морська піхота.
Являє собою передові сили висадки, що призначений для дій у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також оборони пунктів базування ВМС, островів, ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об’єктів.
Морські піхотинці діють у тісній взаємодії з іншими родами Військово-Морських Сил ЗС України.
Після передислокації з Криму, «чорних беретів» було менше батальйону. У стислі терміни в нових місцях дислокації морські піхотинці відновили свої бойові спроможності. Сформовано повноцінну бригаду морської піхоти, створено новий окремий батальйон морської піхоти, який отримав постійну «прописку» під Одесою.
Сьогодні у визначених районах на сході держави морські піхотинці з честю виконують бойові завдання по захисту незалежності та територіальної цілісності України.
Елітою національних Військово-Морських Сил є морська піхота.
Являє собою передові сили висадки, що призначений для дій у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також оборони пунктів базування ВМС, островів, ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об’єктів.
Морські піхотинці діють у тісній взаємодії з іншими родами Військово-Морських Сил ЗС України.
Після передислокації з Криму, «чорних беретів» було менше батальйону. У стислі терміни в нових місцях дислокації морські піхотинці відновили свої бойові спроможності. Сформовано повноцінну бригаду морської піхоти, створено новий окремий батальйон морської піхоти, який отримав постійну «прописку» під Одесою.
Сьогодні у визначених районах на сході держави морські піхотинці з честю виконують бойові завдання по захисту незалежності та територіальної цілісності України.
АРТИЛЕРІЯ
Артилерія Військово-Морських Сил ЗС України основним завданням має ураження надводних цілей противника в територіальному морі, вогневу підтримку дій морської піхоти на приморському напрямку. Має на озброєнні артилерійські комплекси та реактивні системи залпового вогню.
Флотські артилеристи з честю виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції, несуть бойове чергування з артилерійського прикриття визначених районів південних областей України.
Артилерія Військово-Морських Сил ЗС України основним завданням має ураження надводних цілей противника в територіальному морі, вогневу підтримку дій морської піхоти на приморському напрямку. Має на озброєнні артилерійські комплекси та реактивні системи залпового вогню.
Флотські артилеристи з честю виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції, несуть бойове чергування з артилерійського прикриття визначених районів південних областей України.
ПІДРОЗДІЛИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Структуру сил забезпечення флоту, його надійний тил, складають частини та установи оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення.
Флотські фахівці виконують ремонтні роботи на кораблях та суднах, проводять відновлення озброєння і військової техніки. Від рівня їх професійності залежить ефективність виконання завдань бойовими підрозділами.
Структуру сил забезпечення флоту, його надійний тил, складають частини та установи оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення.
Флотські фахівці виконують ремонтні роботи на кораблях та суднах, проводять відновлення озброєння і військової техніки. Від рівня їх професійності залежить ефективність виконання завдань бойовими підрозділами.
НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
Система військово-морських навчальних закладів наразі включає: Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», Військово-Морський ліцей, Навчальний центр Військово-Морських Сил ЗС України та Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія».
Правонаступником Академії військово-морських сил імені Павла Степановича Нахімова, інфраструктура якої залишилася в тимчасово окупованому Криму, став факультет, а з 2016 року — Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія». Тут готують фахівців для національного флоту і студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу. Курсанти проходять морську практику та мають можливість стажуватись на кораблях і у військових частинах як національних Військово-Морських Сил ЗС України, так і країн-членів НАТО. Серед сьогоднішніх курсантів багато учасників антитерористичної операції.
Лави майбутніх офіцерів кожного року поповнюють випускники Військово-Морського ліцею. Головна мета створення цього навчального закладу — забезпечення соціального захисту та державної підтримки у вихованні дітей, підвищення їх мотивації до служби на флоті.
Навчальний центр Військово-Морських Сил ЗС України проводить підготовку військовослужбовців військової служби за контрактом та військовослужбовців строкової військової служби за військово-морськими спеціальностями.
Ще одним навчальним закладом флоту є Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія». Молодших спеціалістів тут готують за п’ятьма спеціалізаціями. Випускники коледжу можуть займати старшинські посади техніків та старшин команд на кораблях різних класів або ж продовжити навчання у вищій школі.
Система військово-морських навчальних закладів наразі включає: Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», Військово-Морський ліцей, Навчальний центр Військово-Морських Сил ЗС України та Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія».
Правонаступником Академії військово-морських сил імені Павла Степановича Нахімова, інфраструктура якої залишилася в тимчасово окупованому Криму, став факультет, а з 2016 року — Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія». Тут готують фахівців для національного флоту і студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу. Курсанти проходять морську практику та мають можливість стажуватись на кораблях і у військових частинах як національних Військово-Морських Сил ЗС України, так і країн-членів НАТО. Серед сьогоднішніх курсантів багато учасників антитерористичної операції.
Лави майбутніх офіцерів кожного року поповнюють випускники Військово-Морського ліцею. Головна мета створення цього навчального закладу — забезпечення соціального захисту та державної підтримки у вихованні дітей, підвищення їх мотивації до служби на флоті.
Навчальний центр Військово-Морських Сил ЗС України проводить підготовку військовослужбовців військової служби за контрактом та військовослужбовців строкової військової служби за військово-морськими спеціальностями.
Ще одним навчальним закладом флоту є Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія». Молодших спеціалістів тут готують за п’ятьма спеціалізаціями. Випускники коледжу можуть займати старшинські посади техніків та старшин команд на кораблях різних класів або ж продовжити навчання у вищій школі.
УЧАСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ ВІЙСЬКОВОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ
Головною метою міжнародного військового співробітництва Військово-Морських Сил Збройних Сил України слід вважати отримання світового досвіду для вирішення довготривалих та поточних завдань розвитку Військово-Морських Сил ЗС України. Співробітництво проводиться як за програмами двостороннього співробітництва, так і в рамках Річної національної програми співробітництва Україна-НАТО на відповідний рік.
Основними завданнями є:
- чергування у складі Сил реагування НАТО та Бойової тактичної групи ЄС «ХЕЛБРОК»;
- систематичне проведення в північно-західній частині Чорного моря навчань типу «ПАСЕКС».
- виконання «Плану досягнення цілей партнерства силами та засобами Військово-Морських Сил ЗС України, виділеними для участі у Процесі планування та оцінки сил (ППОС) та Концепції оперативних можливостей НАТО (КОМ)»;
- втілення в практику підготовки Військово-Морських Сил ЗС України передового досвіду з підготовки та участі багатонаціональних сил у миротворчих операціях;
- координація проведення на території України міжнародних навчань «Сі Бриз»;
- участь в антитерористичних операціях НАТО «Активні зусилля» та ВМС Турецької Республіки «Чорноморська гармонія».
Командувачі Військово-Морських Сил ЗС України
- 04.1992 — 10.1993 — віце-адмірал Кожин Борис Борисович
- 10.1993 — 10.1996 — віце-адмірал Безкоровайний Володимир Герасимович
- 10.1996 — 05.2003 — адмірал Єжель Михайло Броніславович
- 05.2003 — 03.2006 — віце-адмірал Князь Ігор Володимирович
- 03.2006 — 03.2010 — адмірал Тенюх Ігор Йосипович
- 03.2010 — 06.2012 — адмірал Максимов Віктор Володимирович
- 07.2012 — 02.2014 — адмірал Іл’їн Юрій Іванович
- 03.2014 — 04.2016 — віце-адмірал Гайдук Сергій Анатолійович
- з липня 2016 року — віце-адмірал Воронченко Ігор Олександрович
Згідно з Указом Президента України від 12 червня 2015 року № 331/2015, своє професійне свято — День Військово-Морських Сил ЗС України — українські військові моряки відзначають щорічно у першу неділю липня.
Головною метою міжнародного військового співробітництва Військово-Морських Сил Збройних Сил України слід вважати отримання світового досвіду для вирішення довготривалих та поточних завдань розвитку Військово-Морських Сил ЗС України. Співробітництво проводиться як за програмами двостороннього співробітництва, так і в рамках Річної національної програми співробітництва Україна-НАТО на відповідний рік.
Основними завданнями є:
- чергування у складі Сил реагування НАТО та Бойової тактичної групи ЄС «ХЕЛБРОК»;
- систематичне проведення в північно-західній частині Чорного моря навчань типу «ПАСЕКС».
- виконання «Плану досягнення цілей партнерства силами та засобами Військово-Морських Сил ЗС України, виділеними для участі у Процесі планування та оцінки сил (ППОС) та Концепції оперативних можливостей НАТО (КОМ)»;
- втілення в практику підготовки Військово-Морських Сил ЗС України передового досвіду з підготовки та участі багатонаціональних сил у миротворчих операціях;
- координація проведення на території України міжнародних навчань «Сі Бриз»;
- участь в антитерористичних операціях НАТО «Активні зусилля» та ВМС Турецької Республіки «Чорноморська гармонія».
Командувачі Військово-Морських Сил ЗС України
- 04.1992 — 10.1993 — віце-адмірал Кожин Борис Борисович
- 10.1993 — 10.1996 — віце-адмірал Безкоровайний Володимир Герасимович
- 10.1996 — 05.2003 — адмірал Єжель Михайло Броніславович
- 05.2003 — 03.2006 — віце-адмірал Князь Ігор Володимирович
- 03.2006 — 03.2010 — адмірал Тенюх Ігор Йосипович
- 03.2010 — 06.2012 — адмірал Максимов Віктор Володимирович
- 07.2012 — 02.2014 — адмірал Іл’їн Юрій Іванович
- 03.2014 — 04.2016 — віце-адмірал Гайдук Сергій Анатолійович
- з липня 2016 року — віце-адмірал Воронченко Ігор Олександрович
Згідно з Указом Президента України від 12 червня 2015 року № 331/2015, своє професійне свято — День Військово-Морських Сил ЗС України — українські військові моряки відзначають щорічно у першу неділю липня.
Десантно-штурмові війська Збройних Сил України
Десантно-штурмові війська (ДШВ) Збройних Сил України — це окремий рід військ Збройних Сил України, який призначений для вертикального охоплення противника та дій в його тилу.
Окремий рід військ — складова частина ЗС України, призначена для виконання властивих тільки їм завдань.
Десантно-штурмові війська спроможні швидко реагувати на різноманітні загрози та виклики, виконувати завдання за призначенням в умовах, що характеризуються високими маневреністю та автономністю дій.
Основними завданнями ДШВ визначені:
- порушення управління військами і роботи тилу противника;
- заборона планомірного використання резервів противником;
- боротьба з повітряними десантами і угрупуваннями противника, що прорвалися;
- заняття і утримання важливих об’єктів (рубежів) з метою забезпечення безперешкодного і своєчасного оперативного розгортання військ (сил) у визначених операційних зонах (районах).
Крім основних завдань ДШВ можуть брати участь у: боротьбі з незаконними збройними формуваннями, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, заходах щодо здійснення захисту життя і здоров’я громадян та об’єктів державної власності за межами України та виконувати інші завдання, визначені законами України.
Десантно-штурмові війська (ДШВ) Збройних Сил України — це окремий рід військ Збройних Сил України, який призначений для вертикального охоплення противника та дій в його тилу.
Окремий рід військ — складова частина ЗС України, призначена для виконання властивих тільки їм завдань.
Десантно-штурмові війська спроможні швидко реагувати на різноманітні загрози та виклики, виконувати завдання за призначенням в умовах, що характеризуються високими маневреністю та автономністю дій.
Основними завданнями ДШВ визначені:
- порушення управління військами і роботи тилу противника;
- заборона планомірного використання резервів противником;
- боротьба з повітряними десантами і угрупуваннями противника, що прорвалися;
- заняття і утримання важливих об’єктів (рубежів) з метою забезпечення безперешкодного і своєчасного оперативного розгортання військ (сил) у визначених операційних зонах (районах).
Крім основних завдань ДШВ можуть брати участь у: боротьбі з незаконними збройними формуваннями, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, заходах щодо здійснення захисту життя і здоров’я громадян та об’єктів державної власності за межами України та виконувати інші завдання, визначені законами України.
Керівний склад Десантно-штурмових військ Збройних Сил України
Командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України —генерал-лейтенант ЗАБРОДСЬКИЙ Михайло Віталійович
Начальник штабу — перший заступник командувача ДШВ ЗС України — генерал-майор КОВАЛЬЧУК Андрій Трохимович
Перший заступник командувача ДШВ ЗС України —
Заступник командувача з бойової підготовки — начальник управління бойової підготовки ДШВ Збройних Сил України — полковник ІВАНОВ Володимир Станіславович
Заступник командувача з матеріально-технічного забезпечення ДШВ Збройних Сил України — полковник ЩЕРБАНЬ Павло Ростиславович
Заступник командувача — начальник управління ракетних військ та артилерії ДШВ Збройних Сил України — полковник АРТАМОЩЕНКО Сергій Станіславович
Заступник командувача по роботі з особовим складом — начальник відділу по роботі з особовим складом ДШВ Збройних Сил України — полковник ПАВЛУШЕНКО Станіслав Миколайович
Заступник командувача — начальник повітрянодесантної служби ДШВ Збройних Сил України — полковник ГАЛУШКІН Юрій Алімович
Загальна структура Деснатно-штурмових військ Збройних Сил України складається з десантно-штурмових, повітрянодесантної та аеромобільної бригад, навчального центру, частин та підрозділів забезпечення.
Командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України —генерал-лейтенант ЗАБРОДСЬКИЙ Михайло Віталійович
Начальник штабу — перший заступник командувача ДШВ ЗС України — генерал-майор КОВАЛЬЧУК Андрій Трохимович
Перший заступник командувача ДШВ ЗС України —
Заступник командувача з бойової підготовки — начальник управління бойової підготовки ДШВ Збройних Сил України — полковник ІВАНОВ Володимир Станіславович
Заступник командувача з матеріально-технічного забезпечення ДШВ Збройних Сил України — полковник ЩЕРБАНЬ Павло Ростиславович
Заступник командувача — начальник управління ракетних військ та артилерії ДШВ Збройних Сил України — полковник АРТАМОЩЕНКО Сергій Станіславович
Заступник командувача по роботі з особовим складом — начальник відділу по роботі з особовим складом ДШВ Збройних Сил України — полковник ПАВЛУШЕНКО Станіслав Миколайович
Заступник командувача — начальник повітрянодесантної служби ДШВ Збройних Сил України — полковник ГАЛУШКІН Юрій Алімович
Загальна структура Деснатно-штурмових військ Збройних Сил України складається з десантно-штурмових, повітрянодесантної та аеромобільної бригад, навчального центру, частин та підрозділів забезпечення.
Озброєння та бойова техінка
Бронетанкова техніка: на озброєнні в десантно-штурмових, повітрянодесантній та аеромобільній бригадах ДШВ Збройних Сил України стоять бронетранспортери БТР-70, БТР-80; БТР-3Е1, БТР-3ДА бойові машин БМД-1; БМД-2; БМП-1; БМП-2; танки Т-80БВ, бронемашини КрАЗ Спартан, інші зразки озброєння.
Артилерійське озброєння: на озброєнні артилерійських підрозділів військових частин ДШВ Збройних Сил України знаходяться самохідні гаубиці 2С1 «Гвоздика», 2С3 «Акація», самохідна гармата 2С9 «Нона», причіпна гаубиця Д-30, реактивна система залпового вогню БМ-21 «Град», 82-мм міномет 2Б-14 «Піднос», автоматичний міномет 2 Б9 «Васильок», 120-мм міномет 2Б11, протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П», «Фагот», «Конкурс» та «Штурм-С», рухомі пункти управління та інша техніка.
Озброєння ППО: на озброєнні підрозділів протиповітряної оборони ДШВ Збройних Сил України перебувають зенітні ракетні комплекси «Стріла-10», переносні зенітні ракетні комплекси «Ігла», зенітні артилерійські установки ЗУ 23-2, радіолокаційні станції та рухомі пункти управління.
Відповідно до Указу Президента України №380/2017 від 21 листопада 2017 року, — в Україні встановлено День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, який відзначатиметься щороку 21 листопада.
Сили спеціальних операцій Збройних Сил України
Бронетанкова техніка: на озброєнні в десантно-штурмових, повітрянодесантній та аеромобільній бригадах ДШВ Збройних Сил України стоять бронетранспортери БТР-70, БТР-80; БТР-3Е1, БТР-3ДА бойові машин БМД-1; БМД-2; БМП-1; БМП-2; танки Т-80БВ, бронемашини КрАЗ Спартан, інші зразки озброєння.
Артилерійське озброєння: на озброєнні артилерійських підрозділів військових частин ДШВ Збройних Сил України знаходяться самохідні гаубиці 2С1 «Гвоздика», 2С3 «Акація», самохідна гармата 2С9 «Нона», причіпна гаубиця Д-30, реактивна система залпового вогню БМ-21 «Град», 82-мм міномет 2Б-14 «Піднос», автоматичний міномет 2 Б9 «Васильок», 120-мм міномет 2Б11, протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П», «Фагот», «Конкурс» та «Штурм-С», рухомі пункти управління та інша техніка.
Озброєння ППО: на озброєнні підрозділів протиповітряної оборони ДШВ Збройних Сил України перебувають зенітні ракетні комплекси «Стріла-10», переносні зенітні ракетні комплекси «Ігла», зенітні артилерійські установки ЗУ 23-2, радіолокаційні станції та рухомі пункти управління.
Відповідно до Указу Президента України №380/2017 від 21 листопада 2017 року, — в Україні встановлено День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, який відзначатиметься щороку 21 листопада.
Сили спеціальних операцій – це окремий рід сил, є складовою ЗСУ, який відповідно до Закону України “Про Збройні Сили України”, може залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров’я громадян та об’єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи у будь-якому місці, що знаходиться поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Загальна структура ССпО складається з військових частин спеціального призначення, інформаційно-психологічних операцій та забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України №311/2016 від 26 липня 2016 року – 29 липня відзначається День Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Рішенням Міністра оборони України, затверджена відповідна символіка Сил спеціальних операцій Збройних Сил України
Сили спеціальних операцій – це окремий рід сил, є складовою ЗСУ, який відповідно до Закону України “Про Збройні Сили України”, може залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров’я громадян та об’єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи у будь-якому місці, що знаходиться поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Загальна структура ССпО складається з військових частин спеціального призначення, інформаційно-психологічних операцій та забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України №311/2016 від 26 липня 2016 року – 29 липня відзначається День Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Рішенням Міністра оборони України, затверджена відповідна символіка Сил спеціальних операцій Збройних Сил України
Тил Збройних Сил України
Тил Збройних Сил України являється складовою частиною Збройних Сил України.
У своїй практичній діяльності Тил керується Конституцією й законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами, директивами Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Тилове забезпечення військ (сил) організовується і здійснюється в усіх видах оперативної, бойової та повсякденної діяльності військ (сил) із метою підтримання їх у боєздатному стані, створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань.
Тил Збройних Сил України у сучасному розумінні — це сполучна ланка між економікою держави й військами (силами). Через органи тилу безпосередньо здійснюється передача військам (силам) необхідних матеріальних засобів.
Тил Збройних Сил України включає:
- тил Сухопутних військ;
- тил Військово-Повітряних Сил;
- тил Військово-Морських Сил;
- тил оперативних командувань.
Тил Збройних Сил України являється складовою частиною Збройних Сил України.
У своїй практичній діяльності Тил керується Конституцією й законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами, директивами Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Тилове забезпечення військ (сил) організовується і здійснюється в усіх видах оперативної, бойової та повсякденної діяльності військ (сил) із метою підтримання їх у боєздатному стані, створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань.
Тил Збройних Сил України у сучасному розумінні — це сполучна ланка між економікою держави й військами (силами). Через органи тилу безпосередньо здійснюється передача військам (силам) необхідних матеріальних засобів.
Тил Збройних Сил України включає:
- тил Сухопутних військ;
- тил Військово-Повітряних Сил;
- тил Військово-Морських Сил;
- тил оперативних командувань.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТИЛУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
- визначення потреби військ (сил) у матеріальних засобах по службах тилу, їх отримання та доведення до частин (установ, підрозділів та військовослужбовців).
- проведення ветеринарних заходів;
- накопичення, утримання запасів матеріальних засобів по службах тилу та забезпечення ними військ (сил);
- проведення комплексу заходів щодо забезпечення живучості тилу, його захисту, оборони, охорони та маскування;
- підвезення усіх видів матеріальних засобів та здійснення військових перевезень;
- здійснення заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення;
- виконання заходів технічного забезпечення військ (сил) по службах тилу.
Для керівництва Тилом Збройних Сил у всіх ланках є відповідні органи управління.
- визначення потреби військ (сил) у матеріальних засобах по службах тилу, їх отримання та доведення до частин (установ, підрозділів та військовослужбовців).
- проведення ветеринарних заходів;
- накопичення, утримання запасів матеріальних засобів по службах тилу та забезпечення ними військ (сил);
- проведення комплексу заходів щодо забезпечення живучості тилу, його захисту, оборони, охорони та маскування;
- підвезення усіх видів матеріальних засобів та здійснення військових перевезень;
- здійснення заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення;
- виконання заходів технічного забезпечення військ (сил) по службах тилу.
Для керівництва Тилом Збройних Сил у всіх ланках є відповідні органи управління.
Немає коментарів:
Дописати коментар